Поняття здоров'язберігаючих технологій

Збереження та зміцнення морального, фізичного та психічного здоров’я вихованців є одним із першочергових завдань загальноосвітньої школи, на що наголошує Концепція загальної середньої освіти.

   Здоров’я дітей – одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя всього суспільства. В Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті зазначається, що пріоритетним завданням cистеми освіти є навчання людини відповідальному ставленню до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.  Здоров’я дитини, її соціально – психологічна  адаптація, нормальне зростання і розвиток багато в чому визначаються середовищем, у якому вона живе. Для дитини таким середовищем є школа, оскільки тут дитина проводить більшу частину часу.

     Мета  сучасної школи – ретельна  підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здоров’я – найдорожчий дар, яким наділяє людину природа, недарма в народі кажуть: « В здоровому тілі – здоровий дух». У педагогіці існують різні визначення здоров’я та підходи до його збереження та зміцнення. Згідно визначенню Всесвітньої організації охорони здоров’я: « Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або фізичних вад.» «Мати гарне здоров’я – це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням: « Я почуваю себе чудово! Я живу чудово!» - писав творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення Бречч. Відомо, що основна мета життя – щастя. Але до нього веде одна дорога – міцне здоров’я. Здорова людина любить життя, вона рідко буває нещасливою.

Для забезпечення високих показників здоров’я у школярів доцільно формувати культуру здоров’я як головну умову культурного і духовного становлення особистості, а це можливо лише за умови раціональної організації освітнього процесу. Діяльність педагога щодо збереження й зміцнення здоров’я учнів лише тоді може вважатися повноцінною та ефективною, якщо в повній мірі професійно й творчо в єдиній системі реалізуються здоров’язберігаючі технології.
Технологія - це, перш за все, системний метод створення, застосування знань з урахуванням технологічних і людських ресурсів та їх взаємовпливу, що має на меті оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО).

У класифікації освітніх технологій (управлінської діяльності, організації навчального процесу, виховної роботи та ін.) останнім часом виокремилася нова група - здоров’язберігаючі технології.

Слід зазначити, що здоров’язберігаюча педагогіка не може бути представлена як конкретна освітня технологія. Разом з тим, поняття "здоров’язберігаючі технології" об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу з формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Деякі науковці розглядають це поняття, виходячи з розуміння технології як певного прийому, методу, методики; інші розуміють його як сукупність певних технік, за допомогою яких реалізується освітнє чи інше педагогічне завдання; як опис процесу досягнення запланованих результатів, сукупність яких відображає певні зміни в здоров'ї учасників педагогічної взаємодії.

Вітчизняні та зарубіжні науковці (і насамперед російські вчені, які працюють під керівництвом М. Безруких) вважають, що під здоров’язберігаючими освітніми технологіями треба розуміти всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів. Дослідник цієї проблеми Н. Смирнов зауважує: "Якщо здоров’язберігаючі технології пов’язати з вирішенням тільки здоров’яохоронного завдання, то до них належатимуть педагогічні проблеми, методи та технології, які не шкодять прямо чи побічно здоров’ю учнів та вчителів, забезпечують їм безпечні умови перебування, навчання та роботи в загальноосвітньому закладі".

Усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров’я учнів.

Отже, під здоров’язберігаючими  технологіями вчені пропонують розуміти:

·        Сприятливі умови навчання дитини у школі ( відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання).

·        Оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм).

·        Повноцінний та організований руховий режим.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість відокремити такі їх типи:

·        Здоров’язберігаючі – це технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу.

·        Оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу здоров’я.

·        Технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок, профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання.

·        Виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистих якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я, як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

   Сутність здоров’язберігаючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і проводити відповідальні психолого – педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішної навчальної діяльності.

Знання та  застосування здоров’язберігаючих технологій  є важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога, який у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, психологами, медичними працівниками спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє середовище, у якому кожен учасник зацікавлений у збереженні й зміцненні здоров’я вихованців.